«Тіньовий флот» під тиском: США зупинили два танкери з санкційною нафтою — деталі

США зупинили два нафтові танкери, які американські відомства пов’язують із так званим «тіньовим флотом» — мережею суден, задіяних в обході міжнародних санкцій під час експорту нафти. Йдеться не про формальну портову перевірку, а про цілеспрямовані дії в межах санкційного контролю, спрямовані на перекриття нелегальних логістичних маршрутів.

За даними американської сторони, обидва судна використовували типові для «тіньового флоту» інструменти маскування: прапори зручних юрисдикцій, складні ланцюги власності, часту зміну назв, а також непрозорі або номінальні страхові покриття. Окрему увагу слідчі приділяють можливим маніпуляціям із системою AIS — зокрема відключенню або спотворенню даних про маршрут, що ускладнює відстеження реального походження вантажу.

Танкери були зупинені під час заходу в портову зону, де США мають достатні юридичні підстави для застосування санкційних механізмів. Вантаж зафіксовано, суднові документи вилучено для детальної перевірки. Екіпажі не затримували, однак самі судна залишаються під контролем американських служб до завершення розслідування.

На відміну від поверхневих повідомлень про «чергове затримання», ця історія має системне значення. «Тіньовий флот» став одним із ключових каналів, який дозволяє Росії зберігати нафтові доходи попри санкції. Саме через такі судна значні обсяги санкційної нафти продовжують потрапляти на світові ринки, фактично нівелюючи частину обмежень, запроваджених Заходом.

Варто також чітко розрізняти економічний і безпековий аспекти. Більшість суден «тіньового флоту» — це технічно застарілі танкери з мінімальним контролем стану та сумнівним страхуванням. Аварія такого судна означає не лише фінансові втрати, а й серйозні екологічні ризики для морських регіонів і прибережних країн.

У Вашингтоні наголошують: зупинка двох танкерів — це сигнал не лише для судновласників, а для всього ланцюга — трейдерів, брокерів, портових операторів і страхових компаній. Робота з санкційною нафтою дедалі частіше переходить із «сірої зони» у прямі юридичні ризики з реальними наслідками — від втрати суден до фінансових санкцій і