Командир, який не ховався за спинами Історія Героя, яку має пам’ятати кожен рік

Кожна війна має свої символи.
Але справжні символи — це не гучні слова, а люди, які йдуть попереду.

Це історія Дмитро Коцюбайло, відомого під позивним «Да Вінчі» — одного з наймолодших Героїв України, командира, який став прикладом нового українського війська.

Дмитро пішов на війну у 18 років — ще у 2014-му.
Без ілюзій. Без романтики. З чітким розумінням, що свободу потрібно захищати не словами, а діями.

Він пройшов шлях від добровольця до командира, очоливши підрозділ, який згодом став легендарним — батальйон «Вовки Да Вінчі».
Для своїх бійців він був не просто командиром. Він був тим, хто завжди йшов першим.

Дмитро не ховався за спинами підлеглих.
Він був поруч — у найважчих боях, у найнебезпечніших точках, там, де вирішується не лише результат бою, а й віра людей одне в одного.

У березні 2023 року Дмитро Коцюбайло загинув у бою під Бахмутом.

Йому було лише 27 років.

Посмертно йому присвоєно звання Герой України.
Але для тих, хто воював поруч із ним, він був Героєм задовго до цього звання.

Ця історія — не про втрату.
Вона — про відповідальність.
Про лідерство.
Про вибір іти вперед, навіть коли страшно.

Командири, які йдуть першими, не зникають.
Вони залишаються у строю — у пам’яті, у прикладі, у тих, хто продовжує їхній шлях.